Паттабхі К. Джойс
Дитинство
Йогачар’я Шрі К. Паттабхі Джойс (Гуруджі) народився у липні 1915 року, у повний місяць, у невеличкому селі Коушіка, розсташованому у 150 кілометрах від міста Майсор, що у південному штаті Каматака. Його батько був астрологом та священником у селі, в якому проживало близько семидесяти сімей. Гуруджі був середнім із дев’яти дітей, і з п’ятирічного віку (як і більшість хлопців, що належали до касти Брахмінів) вчив Веди і ритуали Хінду. У 12 років він прийшов на один показовий виступ з йоги, який проходив у середній школі, де він вчився, і який надихнув його на глибше дослідження цієї древньої практики. Він був настільки вражений побаченим, що наступного ж ранку вирушив, щоб зустрітись із цим незвичайним йогом. Шрі Т. Крішнамачар’я був одним з найбільш видатних йогів 20-го століття.
Задавши юнакові декілька питань, Крішнамачар’я погодився прийняти його в учні. Протягом наступних двох років, не повідомивши нікого із своєї сім’ї, Гуруджі щодня перед школою практикував йогу під суворим наглядом Крішнамачар’я, долаючи для цього кожного ранку п’ять кілометрів, щоб добратись до будинку великого йога. Гуруджі був амбіційним у навчанні і прагнув дізнатись якомога більше про йогу. Йому подобалось читати Рамаяну та інші священні книги на веранді свого дому, в той час як члени його сім’ї глузували з нього: “О, подивіться на цього ученого мужа. Чому ти марнуєш час з книгами? Іди подивись за коровами!”
Майсор
Коли Гуруджі виповнилось чотирнадцять, він пройшов церемонією посвячення у Брахміни, отримавши спеціальну мотузку – символ брахмінів. Незадовго після цього Гуруджі, з двома рупіями у кишені, утікає з дому, щоб записатись на курси з вивчення санксриту в Sanskrit University в Майсорі. Ледь зійшовши з потягу, він іде прямо до приймального відділу університету і, показавши свою мотузку як доказ належності до касти Брахмінів [що дозволяло йому вчитись безкоштовно] отримує зарахування у школу. Гуруджі починає сумлінно відвідувати заняття з санскриту та продовжує самостійно практикувати йогу, інколи навіть виконуючи показові виступи, одержуючи за це пільогове харчування в університетській столовій. Через брак грошей на початках життя було важким для Гуруджі, і часом йому доводились випрошувати хліб у домах Брахмінів. Лише після трьох років він напише батькові листа, в якому повідомить, де він є, і що робить.
У 1932 під час перегляду показових виступів з йоги в Sanskrit University, де він вчився, Гуруджі з радістю упізнає у чоловіці на сцені свого гуру Шрі Крішнамачар’ю. Після втечі з Коушіки, Гуруджі втратив зв’язок з Крішнамачар’я, але тепер у Майсорі вони знову зустрілись і відновили стосунки, які відтоді тривали впродовж двадцяти п’яти років.
Махарадж
У цей час раптово занедужує Махарадж Майсору — Шрі Крішна Раджендра Водеяр. Почувши про славетного йога, котрий, мабуть, міг би допомогти йому там, де не зміг ніхто інший, він посилає по Крішнамачар’ю, і той через деякий час виліковує махраджа з допомогою йоги. У вдячність Махарадж відкриває на території свого палацу йога-шалу і відправляє Крішнамачар’ю та його найбільш відданих учнів (серед котрих був і Гуруджі) по Індії виконувати показові виступи з йоги, вивчати священні тексти та досліджувати інші школи та стилі йоги. З того часу близько ста учнів пройшли навчання у йога-шалі при палаці Махараджа.
Махарадж мав особливу симпатію до Гуруджі і часто запрошував його проводити показові виступи з йоги у своєму палаці о четвертій ранку. У 1937 році Махарадж наказує Гуруджі розпочати викладати йоги у Sanskrit University в Майсорі, хоча Гуруджі волів залишитись учнем. Так Гуруджі заснував перший факультет з вивчення йоги, керівником якого був до свого виходу на пенсію у 1973 році. Після виходу Гуруджі на пенсію факультет був закритий назавжди.
Із смертю Махараджа у 1940 році завершився період багатолітньої підтримки Крішнамачар’ї. Перед своїм від’їздом у Мадрас у 1954 році у Крішнамачар’ї зосталось усього лише троє відданих учнів у Майсорі: Гуруджі, його товариш С. Махадев Бхатт та Кешавамуртхі. Оскільки Гуруджі був єдиним з них, хто ставився до йоги як до роботи усього свого життя, то він і став наступником Крішнамачар’ї у Майсорі.
Сім’я
Коли Гуруджі ще вчився у Крішнамачар’ї, одна молода, але вольова дівчина розпочала відвідувати його заняття з йоги в Sanskrit University. Вона приходила на заняття у супроводі свого батька, науковця, що вивчав санскрит. Одного дня після занять Савітрамма, якій у той час виповнилось усього лиш чотирнадцять років, заявила своєму батькові: “Я хочу вийти заміж за цього чоловіка”. Прислухавшись до голосу доньки, її батько запросив 18-річного Гуруджі у свій дім у селі Нанджангуд, що знаходилось за двадцять кілометрів. Гуруджі шанобливо прийняв запрошення. Дізнавшись більше про молодого йогіна, про його належність до касти Брахмінів та про його родину, батько Савітрамми дає дозвіл на шлюб, так само як і батькьо Гуруджі (незважаючи на те, що аналіз гороскопів молодят вказував на їх несумність). “Сумісні ми чи ні, але я хочу вийти за нього заміж”, заявила Савітрамма, яку пізніше усі ніжно називали Амма (мама). Цього ж року вони побрались на четвертий день після повного місяця у червні 1933 року, у день народження Амми.
Після одруження Амма повернулась до своєї сім’ї, а Гуруджі — до своєї роботи в Sanskrit University. Вони не бачили одне одного десь три-чотири роки, аж поки у 1940 році Амма не приїхала до свого чоловіка у Майсор, щоб розпочати жити разом. У них було троє дітей — Манджу, Сарасваті та Рамеш — кожен з них згодом став великим викладачем йоги. Амма була першим учнем Гуруджі, а також одержала сертифікат на викладання йоги з рук Крішнамачар’ї. Амма була наче матір’ю для усіх учнів Гуруджі, як західних, так і індійських; її присутність впливала на них настільки ж позитивно, як і присутність Гуруджі. Амма була доброю і люблячою, завжди готовою запропонувати кави чи підтримати словом. Добре володіючи санкскритом, вона часто поправляла Гуруджі або ж допомогала йому пригадати забутий вірш на санксриті — часто на потіху присутнім. Амма раптово померла у 1997 році. Її відхід був значною втратою для усієї родини, а також для усієї учнівської спільноти.
Викладання йоги
Життя у перші роки викладання було нелегким. Хоча Гуруджі працював викладачем йоги при Sanskrit University, його зарплати у 10 рупій в місяць було ледь достатньо, щоб утримувати сім’ю з п’яти осіб. [Ситуація дещо покращилась у середині п’ятдесятих, коли Гуруджі став професором.] У 1948 році Гуруджі заснував Ashtanga Yoga Research Institute у власному невеликому двокімнатному домі у Лакшміпурам, маючи за мету досліджувати лікувальні властивості йоги. Багато хто з місцевих посадовців – від начальників поліції до констебелів та лікарів – практикували разом з ним. Місцеві лікарі навіть направляли своїх пацієнтів до Гуруджі, щоб той допоміг їм із лікуванням діабету, серцевих хворіб, проблем з кров’яним тиском та багатьма іншими недугами.
У 1964 році Гуруджі завершив прибудову до задньої частини свого дому, що складалась із залу для занять йогою (розраховану на 12 учнів) внизу та відпочивальні нагорі. Того ж року бельгієць на ім’я Андре ван Лісбет (Andre van Lysbeth) прибув у AYRI за рекомендацією Свамі Пурнананда, колишнього учня Гуруджі. Протягом двох місяців Гуруджі навчав цього іноземця асан першої та другої серій. Через деякий час Ван Лісбет написав книгу, у котрій розмістив фото Гуруджі, таким чином познайомивши європейців з цим майстром Аштанги йоги. Європейці стали його першими учнями з Заходу, розшукавши його і розпочавши навчання у Майсорі. У 1971 прибули і американці.
Гуруджі уже мав досвід подорожування Індією разом із Крішнамачар’я та Аммою, зустрічаючись із іншими йогами, вступаючи у дискусії із науковцями та виконуючи показові виступи з йоги. Він зустрічався з Свамі Сівананда, також з Шанкарачар’я з Качіпурам, потоваришував з Свамі Кулйананда та Свамі Гітананда — обидва відомі своїми науковими дослідженнями йоги. Аштанга йога у викладі Гуруджі стала поширеною по усій Індії, однак була невідомою закордоном. Лише у 1973 році (коли Гуруджі звільнився з Sanskrit University) його запросили у Сан Паоло, Бразилія. Через рік він відвідав Енцінітас, Каліфорнія, що стало його першою навчальною поїздкою закордон, після якої розпочались поїздки у Францію, Швейцарію, Фінляндію, Новрегію, Англію та Австралію.
Протягом наступних двадцяти років Аштанга йога Паттабхі Джойса поступово розповсюджувалась по усьому світі, а кількість учнів, що приїжджали у Майсор на навчання, постійно зростала. У 1998 році Гуруджі переїхав жити у Гокулам, поблизу Майсору, але не припинив викладання в інституті Лакшміпурам. Так як до цього часу кількість іноземних учнів зросла настільки, що малий зал уже не міг усіх помістити, то Гуруджі розпочав будівництво більшого залу якраз навпроти свого дому у Гокулам. Офіційне відкриття нової шали відбулось у 2002 році і супроводжуваалось декількома днями пудж та церемоній. Через чотири роки здійснилась мрія Гуруджі відкрити школу у Сполучених Штатах — у 2006 році у Ісламораді, штат Флоріда був відкритий інститут Аштанга йоги. Гуруджі керував церемонією відкриття. Це була під час його остання подорож закордон.
Передача традиції
У 2007 році Гуруджі серйозно занедужав. Дещо поправившись після хвороби, він ще деякий час продовжував викладати йогу. Але до кінця наступного року, після семи десятиріч безперервного викладання йоги, він поступово припинив проводити щоденні заняття і передав управління інститутом у здібні руки своєї доньки Сарасваті та внука Шарата.
Гуруджі відійшов з життя у своєму домі у Майсорі 18 травня 2009 року у віці 93 років. Його смерть стала трагічною втратою для світової йога-спільноти. Усе життя Гуруджі було спрямоване на те, щоб привити своїм учням такі чесноти, як відданість практиці, послідовність та праведність, та на власному прикладі показати, якою повинне бути життя йога-сім’янина. Саме завдяки непохитній вірі і ентузіазму Гуруджі, практика, яку він одержав від Крішнамачар’ї, продовжує існувати і у наш час. В результаті відданої викладацької діяльності Гуруджі підготував велику кількість учнів, котрі продовжують його роботу і тепер.
(Переклад з англійської. Джерело: http://kpjayi.org/biographies/k-pattabhi-jois/)